Навіщо мови нам чиїсь?
Лише одну я поважаю!
Цією мовою колись
Уперше я сказав: „кохаю”...
Я нею, рідною, моїй
Завжди звертаюсь до дитини,
До бюрократів і повій,
До пересічної людини.
І батько нею мій читав
Мені казочки чудернацьки...
Я перший іспит нею склав
Колись, в часи свої юнацькі...
Чого ж ви, курво, доїблись
До мене, як вороже військо?
За те, що розмовляю скрізь
Своєю мовою – російської???
Примечание:
Повія – женщина легкого поведения
Пересічна людина – обычный человек
