Вийду на вулицю - тихую, тихую,
Тихим повітрям принишкло подихаю,
Стану дивитись в траві за комахою,
Гледіти в небо за хмаром і птахою.

Думати стану з шаленою силою,
Думати твердо про добрую милую,
Милую, гарную, чуйную, ніжную,
Ту, що для мене як камінь, - наріжную.

Ту, що мені є рушійною силою,
Як кораблеві - потужнім вітрилою,
Як літакові - надійною крилою,
Зрештою, як тарантасу - кобилою.

Думати стану, яка гарна цяця ти,
Тіло уявне уявою мацати…
Знову повітрям зненацька подихаю,
Тихо зітхну із невтішною втіхою…

Добрая, файная, ніжная, тиха ти!
Варто у ковдру сльозами подихати!
Жду я на тебе, моя мила ципа ти,…
Ти ж є чужа -
Залишається випити.

Випити, впасти, і встати, і випити
Стежачи в небі зірок за орбітами,
Думати знову про тебе, про добрую,
Бігти і бігти -
Кудись аж до обрію…