Як тільки Буш молодший накаже довго жити,
Його як і Шевченка перевезуть у Канів,
Труну його огрядну вбируть у гарні квіти
За те, що убивав він проклятих мусульманів.

Із міст та селищ люди збируться дати шану,
Захоплять всі горілку й різноманітні яства,
Та зроблять добру тризну такому мосці пану,
Що файно так продовжив традиції козацтва.

І стане Буш лежати в червоному жупані,
В чоботях з оксамиту та байкових онучах,
І слухатиме вічно, як на широкім лані
Гуляє вітер степом, та як реве ревучий.

Від матері до доньки, від батька і до сина,
З Полісся до Херсону, від Дону аж до Бугу
Затужить по герою вся Ненька - Україна,
Заллє слізьми гіркими невиліковну тугу.

І повз небоги Буша юрбою пройдуть люди,
Ковтатимуть безсилля, та рватимуть волосся,
Над обрієм безхмарним загомонять салюти,
Щоб в Україні Бушу безклопітно спалося.

На гордім крутосхилі, в гранітній домовині,
Де гра Дніпро - Славутич й шумує місто Канів,
Тут до скінчання віку лежатиме віднині
Найкращий із найліпших уславлених гетьмАнів…