Філін, 05-11-2006 04:40:04

каммент к:  Аччёт  [все камменты]

Був звичайний весняний суботній ранок. Чи, може, п’ятниця була. Але це не дуже принципово. Головне те, що погода була дуже гарна, ще не спекотна і вже не холодна, свіжа соковита зелень радувала око, а бадьорий пташиний спів милував слух кількох молодих людей, які не поспіхом працювали на городах. Ділянки були розташовані на невеликому пагорбі поряд одна з одною. Трохи внизу великий живописний луг перетинала чиста річечка з піщаним плесом. За лугом зеленів сосновий ліс, що ховав у своїй тіні різну звірину та Миколин велосипед, на якому він їздив красти комбікорм на колгоспну ферму. Микола, високий сильний паруб’яга, саме докопував ріллю залишену трактором. Його заступ блискав на сонці полірованою поверхнею. Заступ був привезений дідом з війни, Микола вважав його трофейним і майже сімейною реліквією. Оголений Миколин торс був щедро прикрашений рельєфними м’язами, а обличчя мало вираз романтичної задуми, хоча і можна було помітити якісь неспокійні погляди. Погляди ці він, в основному, спрямовував на Оксану, яка саме щось висаджувала у землю на сусідньому городі.
- Оксано, ти шо, моркву садиш? - звернувся до неї Олексій, який був відомим на селі поціновувачем жіночої краси.
- Да-а, а у тебе зрєніє хароше! Чи може вгадав просто? - відповіла Оксана, елегантно заклавши волосся за вухо.
Оксана була надзвичайно привабливою дівчиною. Не можна сказати, що в неї модельна зовнішність чи якісь виняткові форми, зовсім ні. Але ж була вона саме привабливою надзвичайно. Невідомо які флюїди оточували її і розлітались у різні боки, вражаючи осіб чоловічої статі без розбору. Микола був уражений нею повністю, тому виглядав досить придуркувато, хоча й за нормальних обставин гумору не розумів. Добре відчуваючи свою силу, Оксана відверто знущалась над тими, хто вже впав і так само відверто загравала з тими, хто ще тримався.
- Тут і зрєнія не нада, все й так понятно. Дєвка не замужем, пацана не має, а природа бєрьот свойо. Один вихід - морква! Ти сади побільше, шоб разної форми була! - Олексій блиснув зубами, всі зареготали окрім Миколи.
- Ти не пизди багато, бо я он Колі розтолкую шо до чого, він тебе бистро культурі навчить. - при цьому Оксана нагнулася таким чином, щоб усі бажаючі могли б оцінити її груди, що ласо хилитнулися під легкою кофтиною, заставивши Олексія швидко ковтнути слину.
- Да-а, етой тьолці є чим дихати - тихенько, щоб не почув Микола, зітхнув Петро.
Він був неговіркий, трудолюбивий парубок, дуже сухий і худий. Виглядав старше своїх літ, бо мав пристрасть до самогону, тому на дівчат дивився здалеку, як на недоступну мрію. «Хто с водкой дружен, тому хуй нє нужен» - полюбляв він казати про себе. Взагалі про нього говорили як про дивака.
Далі вже зав’язалась розмова зовсім не цікава Оксані. Хлопці лише крадькома обдирали її привабливу фігуру очима, викликаючи в собі раз за разом якісь могутні і не підвладні розуму відчуття.
- Блять, а це ще шо за поїбєнь? - Олексій звернув увагу присутніх на дивний предмет, що з’явися над лісом.
- Це, навєрно, знов до Бєка родичі з Києва припиздили. Вєчно вони якусь хуйню придумають, шо, блять, на голову не налазить. - трохи гнівно сказав Петро.
- Та ні, воно он сюди пре, а Бєк же не з того боку живе - приставивши долоню до лоба, сказала Оксана.
Тим часом дивний предмет наблизився до лугу, де плавно спустився на траву.
- Може це Мацюк знов хуйню придумав, як ото, блять, тим літом, коли чіпляв на себе якийсь мотлох і лякав бабів, казав, шо він дєсантнік. - видав версію Олексій.
З середини трохи продовгуватого і таки височенького предмета почулося якесь шкрябання, тоді відсунулися двері і на землю виплигнуло десь п’ятеро невисоких чоловік, які впевнено попрямували до Оксаниного городу.
- Ей, блять, прієзжіє, куди це ви по копаному попиздили? - спитав Олексій для знайомства. Але відповіді ніякої не було. Прибульці навпростець ішли до Оксани.
- Оксано, ти знаєш цих пацанів? - пода